Реалії сьогодення ставлять досить високу планку до дисертаційних до- сліджень, що стосується як їх суті та значущості для науки та практики, так і подання матеріалу, оскільки саме за ним можна судити про наукову зрілість автора як науковця. Дисертація – спеціально підготовлена нау- кова праця на правах рукопису, яку виконують для прилюдного захисту у спеціалізованій вченій раді на здобуття наукового ступеня кандидата (доктора філософії) чи доктора наук, що вирішує проблему (докторська) чи завдання (кандидатська) та, як правило, включає висвітлення стану дослі- джуваних напрямків (огляд літератури), опис використаних методів дослі- дження, результати власних досліджень та їх обговорення з висновками та рекомендаціями. Ця наукова праця має відповідати певним стандартам, останні з яких затверджені Наказом МОН України у січні 2017 р. [1, 2]. Од- нак багаторічна робота у спеціалізованих вчених радах як голови, члена чи рецензента, опоненція кандидатських та докторських дисертацій дають нам підставу стверджувати, що хоча практично усі дисертаційні дослідження, що приймаються спеціалізованими радами до захисту, є актуальними та доцільними, виконаними на достатньому методичному рівні, ґрунтуються на цікавих наукових ідеях та загалом відповідають основним вимогам до них, самі роботи часто містять численні типові помилки та методологічні проблеми, яких дисертанту іноді важко позбутись у готовій написаній праці, що сповільнює чи навіть унеможливлює процес захисту.
Keywords: зауваження до медичних дисертаційних робіт
Full text: PDF (Ukr) 197K